Четверті роковини авіаудару росіян по Драмтеатру в місті Марії: у Полтаві маріупольці вшанували пам’ять загиблих земляків
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Сьогодні о 17-й годині близько трьох десятків жителів Маріуполя, які нині проживають в Полтаві, зібралися біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, щоб вшанувати пам’ять дітей і дорослих, які загинули внаслідок скиду авіабомби з російського літака на обласний академічний драматичний театр у Маріуполі.
Цей удар, нагадаємо, був нанесений рівно чотири роки тому – 16 березня 2022-го. Загарбників не зупинили ні гуманітарне призначення будівлі, у якій від обстрілів ховалося цивільне населення, ні напис великими літерами «Дети», нанесений на асфальті перед фасадом.
Для багатьох містян тоді це «Дети», як зазначила фахівець культурних проєктів центру «ЯМаріуполь» у Полтаві Євгенія Молітвіна, перетворилося на крик болю, надії й відчаю «Де ти?!». І багато хто відповіді на це питання не знає й досі. Адже дотепер невідомо, скільки людей перебувало тоді в драмтеатрі та скільком із них вдалося вибратися з-під завалів живими.
«До повномасштабного вторгнення Маріупольський драмтеатр був одним із центрів культурного життя міста. Тут ставили вистави, маріупольські родини полюбляли відпочивати в театральному сквері, тут відбувалися міські святкування, а побачення призначали зрозумілою фразою «Зустрінемось на Драмі». Театр був осередком культури, історії, діалогу. Але в березні 2022 року він став прихистком. Від перших днів повномасштабної війни Маріуполь перебував під постійними обстілами. Із 9 березня почалися масовані авіанальоти. У місті не було води, їжі, зв’язку, можливості безпечно евакуюватися. Для сотень родин будівля Драмтеатру стала єдиним місцем, де можна було сховатися. В укритті місця всім не вистачало, тому люди жили в коридорах, у залі, на сцені й просто в гримерках. Побут у Драмтеатрі організували самі маріупольці. Вони створили імпровізовані служби, розподіляли воду та їжу, готували, надавали медичну допомогу, підтримували порядок. У певний момент у будівлі перебувало понад 2 тисячі осіб. Із 14 березня люди на свій страх і ризик почали пробувати вибратися з оточеного росіянами Маріуполя. За свідченнями очевидців, станом на ранок 16 березня в театрі залишалося близько 1 тисячі мирних мешканців. За кілька днів до того перед будівлею з’явився великий напис «Діти». Це був не жест відчаю, а чіткий сигнал «Тут цивільні, тут діти, тут немає військових», – наголосила представниця спільноти «ЯМаріуполь» у Полтаві.
Потім військове керівництво країни-агресорки цинічно заявляло, та й нині продовжує стверджувати, нібито били по українських військовиках. Але слова тих, хто був у тому театрі й вижив, свідчать про протилежне: росія зневажає будь-які моральні цінності, у тім числі саме життя.
Ворожий авіаудар 16 березня зруйнував центральну частину споруди.
«Уламки завалили вхід до бомбосховища. Рятувальні роботи були практично неможливі – зв’язку не було, техніка ДСНС розбита ворогом, обстріли не припинялися. Точна кількість загиблих не встановлена й досі. Замість того, щоб розслідувати, окупанти згодом знесли рештки будівлі, знищючи докази воєнного злочину… На сьогодні росія говорить про відновлення Маріупольського драмтеатру. Ми повинні чітко сказати: «Це не відновлення. Це продовження злочину». Відбудова відбувається без розслідування, без називання імен загиблих, без визнання відповідальності. Місце масової загибелі людей перетворюють на декорацію. Будівлю використовують як інструмент пропаганди, якою намагаються стерти пам’ять і біль, створюючи ілюзію мирного життя там, де мала би бути правда й жалоба. Не можна ремонтувати місце злочину, не визнавши сам злочин. Але там працює російська пропаганда. Вона зменшує або заперечує кількість жертв, перекладає провину, підміняє пам’ять новими фасадами. Ми протиставляємо цьому інше: свідчення очевидців, публічне вшанування, живі голоси маріупольців. Маріуполь на сьогодні – це не лише окуповане місце. Це десятки тисяч людей, які втратили дім, але не втратили пам’ять. Маріуполь – це спільнота, яка продовжує говорити правду. Ми проводимо ці акції, бо імена багатьох загиблих досі не названі, бо родини не мають могил, бо справедливість не відбулася, бо мовчання працює на користь злочинців. Пам’ять – це спільна відповідальність. Ми говоримо сьогодні, щоб світ не звик і щоб трагедія Маріуполя не була стерта, а була почута», – акцентувала Євгенія Молітвіна.
Сьогоднішню акцію, до слова, вже другу в Полтаві, організувала спільнота «ЯМаріуполь», що об’єднала наразі «під своїм крилом» в обласному центрі, Миргороді та Гадячі порядка 500-600 жителів міста Марії. Ініціатором меморіального заходу виступив колишній міський голова, а нині начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко.
Його учасники не вигукували гучних гасел, не висували вимог. Хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять загиблих, а також заслухали вірш, який написала до цієї дати маріуполька Дар’я Ченракчі. Під безхмарним полтавським небом на землі люди виклали напис «Діти» та поклали на цього квіти, іграшки, поставили запалені лампадки. Дехто поділився з журналістами спогадами про страшний березень 2022-го в Маріуполі.
«На початок повномасштабного вторгнення ми перебували на території міста Маріуполя. Я була одна зі своєю малолітньою дитиною, доньці – рік і вісім… Ми провели окупацію в цьому місті, на щастя вижили. Примусово нас вивезли з території Маріуполя в росію, звідки ми з дитиною повернулися до України. Приїхали спочатку в Полтаву, потім були вимушені переїхати до іншого міста в області, але доля нас знову привела до Полтави в лютому цього року. Вважаємо, що назавжди. Знаємо про Драмтеатр не з чуток. Ми перебували в місті, бачили всі ці вибухи, чули. У нас залишилися знайомі в Маріуполі. Вони розповідали, що в Драмтеатрі на останках, навіть нікого не шукаючи там, залили фундамент. На тілах, на кістках. І роблять вигляд мирного життя. Кажуть, що все це відбулося через нас, через Україну, через те, що вони нас визволяють. Звідки визволяють, навіщо визволяють, незрозуміло й досі. Ми дуже надіємося на те, що Україна переможе. Ми ніколи не забудемо цього, будемо розповідати своїм дітям, правнукам, що була така держава, яке зробила ось таке лихо», – розповіла маріуполька Ольга Єрофеєва.
Подібні акції провели й у інших містах Полтавщини, країни.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
